Не дивлячись на деякі мінуси бі- (і, очевидно, мульти-) лінгвізму, одним з його беззаперечних плюсів є багатство гумору. Немала частина найсмішніших жартів і анекдотів, які я коли небудь чув, утворилася і "звучить" лише в умовах масового білінгвізму.

Найбільше прикладів у мене з українсько-російської двомовності. Це і низка класичних “як москалі кажуть на наше пиво/борщ/кохання/муху це-це”, і жорсткіші про “Зайці? Де зайці?” і “Нє топі мєня, Гєрасім”, і мої улюблені анедкдоти до Різдва і Великодня: “славімо його” і популярний останніми днями “нє я лі ета, Госпаді”

Щось було в українсько-польскому просторі, але я забув. Та і в українсько-англійському, крім “speak паску” і “гола корова” теж не одно проскакувало.

В російсько-англійському білінгвізмі теж, до речі, хороші знахідки випливали: і “ту Даблін”, і “-МҐІМО фінішт? -Аск!”

Так от, з цього приводу у мене два запитання:

1. А для яких інших двомовних середовищ є настільки ж яскраво виражені жарти? В Швейцарії там, французькій Канаді, де завгодно в світі на стику з англійською?

2. А є якісь жарти, які базуються на ТРЬОХ або більше мовах? (Так, щоби була достатня популяція з нормальним володінням всіма трьома і більше мовами? У нас, скажімо, та ж російська/українська плюс польська, або дві з трьох попередніх і іддіш?)

Якщо хто що хороше розповість, буду радий

Crosspost from http://malyj-gorgan.dreamwidth.org/64986.html.