malyj_gorgan (malyj_gorgan) wrote,
malyj_gorgan
malyj_gorgan

Музикою навіяло (з несподіваною зміною теми)

Ну, якщо бути чесним, то не музикою, а розмовами з далеком родичем про мотивації і всяку іншу динаміку політичної грамотності українців. Донавіяла нинішня анімація Філа про проектування ідеального лідера. Я про популярний серед моїх земляків хід думок "той був поганий, наступний поганий, нинішній поганий, значить всякий варіант поганий! (далі потік песимізму з грубо прихованою складовою, що 'значить, я не винен')" Ідея того, що варіанти бувають не однаково погані, багатьом, видно, недоступна. Власне, на цій ідеї весь нинішній український пиздець реванш з реакцією і тримаються. До цього часу кожен другий представник наріду, чуючи критику нинішньої зеленої плісняви при владі, реагує безумовним рефлексом: "порохобот! твій любимий Порошенко такийсякий! свинарчукліпецкаяфабрікакарупція!" Ті ж представники наріду, які вже трохи бачать, що щось не зовсім то зараз стається, можуть ще зауважити, що "ми хотьпоржалі хоч спробували". Обов'язково зі збереженням коннотації "ми все одно не винні." Нічому ніхто не навчився....

далі несподівана зміна теми,.. теж, в принципі, навіяна іншим постом у Бігдана)

В розмірковуванні про те, як ми толком нічому не вчимося, я з'їхав думками в ... антропоніміку. В більшості мов, принаймні, нинішніх європейських, основним механізмом творення прізвищ, який пояснює абсолютну більшість варіантів, є перехід патроніма в родове ім'я. Де, правда, в ролі нома патера, себто, імені батька, виступає не лише його де факто ім'я, а і те, як його називають навколо в селі чи містечку. Тобто, це може бути і власне ім'я (як в Джонсон/Янсен/Іваничук/Іванов), і якась визначна ознака (Ред/Руж/Руденко/Рижов), і звідки людина родом (Хайлендер/Монтан/Гураль/Гуцул), і ще багато чого. Чи не найчастіше -- професія або посада. Тому найпопулярнішим прізвищем більшості культур і є всякі Сміти, Феррери, Коваленки і Кузнєцови. А от з того, які саме професії і посади є популярними в різних культурах, можна робити всякі цікаві висновки і екстраполяції. Подивимося на прізвища в Україні:
З ковалями і їх похідними все ясно. Дуже конкретна людина у, вважай, будь якому селі.
Всяких інших "стандартних" професій теж немало: Теслюки з Столярчуками і Шевченки з Чоботаренками, Мельничуки, Швеці, Бондаруки, Гончаренки, Стельмахи, Скрипники... Всяке ремесло породило відповідні прізвища. Навіть прізвище "Береза" іде від професії, якщо не знали. (Тому берез і берізок на порядок більше, ніж похідних від інших дерев, бо всі інші -- просто прізвиська або дохристиянські імена, а береза -- то така робота, хай і не обов'язково постійна)
Все ясно і з усякими військовими прізвищами: москальчуки, солдатченки, жовнірчуки, гармаші, стрільці. Особливо дві перші основи популярні, у світлі того, як виглядала московитська армія.
Ще цілий плас пізвищ означеного класу походить від культових моментів: поповичі, ксьонженки, паламарчуки, дяченки, плебани. Теж все ясно.
Від "голова" чи "староста" прізвищ достатньо, бо таки поважна ж людина. Якщо в мене тато голова або староста, то я дуже можливо буду писатися як "Головачук" або "Старостенко"

А знаєте, від якої, здавалося би, дуже навіть поширеної професії серед лексичної бази українських прізвищ нема? Ну, майже нема? Учителя ! Кілька носіїв прізвищ "учитель" і "учителів" можна знайти, але то така дрібка, що ніякої статистики не робить. (Плюс, маю підозру, що то не українське прізвище, а єврейське, але до них ще вернуся) Хоча, здавалося б! Чи то не було у нас учителів, чи у них не було дітей, чи ми їх так не поважали, що діти не хтіли писатися вчительськими дітьми? Як би там не було, не любит наш нарід си вчити, ох не любит!

Правда можна трохи тішитися, що в інших європейських мовах слідів учительських професій серед прізвищ теж дуже мало. Може, не лише наш нарід не хоче вчитися, а і інші так само? А знаєте, якою мовою тих прізвищ трохи є? Не надто багато, але уже хоч трохи помітно? Тою мовою, де воно "Лерер"! Причому, якщо поритися, то це не німецькою виходить. Бо он, в Україні, кілька лерерів теж досі є. А найбільше, в перерахунку на населення, Лерерів різного типу, ви правильно вгадали, в Ізраїлі. Мислю я, що дуже і дуже не випадково так виходить. А нам дуже би варто було їм пробувати наслідувати. Нам і вчителі, і леререри дуже не зашкодять. Аби лиш ми захотіли і зуміли навчитися...

Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/140340.html
Tags: моє, навіть не знаю який би ще теґ поставити, україна
Subscribe

  • Антропонімічна похідна п'ятого порядку

    Мені до попереднього посту слушно зауважили, що це не зовсім рекурсія, але я не один назвав заборони заборон заборон рекурсивним підходом, у Авви…

  • трохи філософствування

    Тут у Хуана Ґанді пару постів тому було про те, що, от, одно література, а друге макулатура, смисл тратити життя на друге. Я оце задумався: я в…

  • Хробаки

    Я часом щось пробую комусь сказати, але ніц не виходить. Особливо, коли послухаєш, як воно насправді все можна сказати в трихвилинній казочці.…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments