?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

У нас кажуть, день мовчання перед виборами, але то бздура. Он, вчора ввечері на 1+1 замістъ зазначеного в розкладі популярного турецького серіалу пустили замаскований під правдиві новини годинний (!) наїзд на Порошенка, як він, насправді, заодно з Медведчуком п'ять років працює на Путіна проти України. Народ прийшов ввечері подивитися мильну оперу, а тут таке, причому, в такий момент, що і не встигнеш розказати, яка то брехня. (1+1, однако, а то дехто вже і забув думати про Коломойського).

Словом, я не офіційне ЗМІ, мені можна, тому напишу звертання в пустоту (все-одно ніхто з трьох моїх читачів, хто голосує, не поміняє своєї думки). Але мушу написати, бо, чого вже замовчувати. дуже боюся, як воно далі буде в Україні. Хай я останні багато років, переважно, живу не тут, але регулярно проводжу макроскопічну частину життя саме тут,:тут у мене родина/друзі, мова/культура, участь в політичному (я лише тут голосую), суспільному, культурному, та навіть економічному житті. Фактично, вся моя позапрофесійна діяльність, від волонтерської до всяких суттєвих хоббі зав'язана на Україну. І зараз я боюся, що багато з того, чим для мене була і є Україна, під загрозою або знищення або подальшого розмиття в зеленій муті. І боюся я не приходу до влади конкретних політиків, вони якраз впливають на речі лише дуже локально в просторі-часі, а того, скільки моїх земляків підтримує невідомо кого і невідомо для чого. Я думав, спостерігав, але так і не зрозумів точно, чому ж стільки народу раптом стало думати і діяти саме так, але щось вимальовується. Основна зовнішня причина -- масована медійна атака на західний курс України, яка об'єднала прямий тиск з боку РФ, старпьорський совкодрочизм, всепоглинаючий тиск імперськості через мову і культуру, і кілька основних векторів олігархічно політичної боротьби в Україні. Кілька внутрішніх причин: одна -- така сама, як кругом у світі, епідемія падкості на популвзм, друга -- звичне для нас заперечення суспільством минулої влади (особливо це видно на головному рупорі суспільної аквиності, ЗМІ: єдиний раз, коли українські журналісти обливали гімном актуальну владу достатньо акуратно, так, що та влада втрималася, було коли влада голоснішим журналістам різала голови). Але ще одна внутрішня причина, я так бачу, що народ раптон ... "втомився" (їх в тому значною мірою переконали, але ж треба бути готовим так переконуватися). Мовляв, всі вони, депутати, однакі, тому проголосую назло. Принаймні, всі ті люди, які перейшли в Слуги чи Голоси, яких я колись вважав одночасно і достатньо мудрими, щоби не повірити серіалам, і достатньо свідомими, щоби бути мотивованими жити в незалежній і самостійній Україні (на жаль, багатьом воно таки пофіґ, чим далі від Галичини, тим більше) вони... таке враження, що вони просто здалися. Тобто, вони не чекають від нової влади нічого ліпшого, а голосують за тих чи інших тому, що, ну, а може станеться чудо.

До чого я оце веду: а не треба здаватися. Нам всім далеко не так погано, як було нашим предкам після кожної з світових воєн, та навіть у дев'яності. І кожен раз, потрохи потрохи, воно таки потім ставало ліпше. Причому, чим ближче до заходу і дальше від москалів, тим ліпше ставало. Поки борсаєшся, воно стає ліпше. Тому і прошу вас, всіх, хто думає, що втомився, чи що воно все одно: ви сходіть завтра, проголосуйте. Не любите Порошенка настільки, що рука не піднімається голосувати за ЄС, голосуйте за когось іншого з прозахідних; Голос, Батьківщину. Та хоч Самопоміч чи Свобода, якщо локально. Аби не за оппоблоки чи "слуг". Хай ваші навіть не виграють, аби не здаватися.

Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/98334.html.

Latest Month

November 2019
S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Profile

baker
malyj_gorgan
malyj_gorgan
Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner