baker

Нагадування: USSR & WW2

Всім любителям святкувати "велику перемогу", співати про "день пабєди", мімікрувати під колорадських жуків і обожествляти могилу невідомого окупанта, нагадую, що сьогодні -- ваш день: річниця вступу Радянського Союзу в Другу Світову війну. Вітаю!

Вісімдесят два роки тому Радянський Союз виконав свої союзні зобов'язання і виступив на боці свого друга і союзника Tисячолітнього Рейху (a.k.a. NS-Staat, Großdeutsche Reich, Нацистська Німеччина і т. п.), без оголошення війни напавши на територію сусідньої Польської Республіки. Оскільки Вермахт уже виконав основну роботу зі знищення польської армії, доблесні радянські воїни легко захопили кілька більших міст, як ото Тернопіль і Рівне, після чого трохи повоювала за Львів, з парою факапів, але куди червоній армії без факапів? Потім вони провели пару спільних святкових парадиків разом зі своїми нацистськими братами, після чого німці відійшли трохи на захід, а москалі зайняли решту Галичини, Волині, Надсяння і вже не знаю, як воно точно ті частини Західної Біларусі називаються. Це була повна і беззаперечна пабєда червонопрапорних держав над клятою Польщею, яка посміла не одразу здаттися. Все, як ви любите співати: "адна на всєх, ми за ценой нє пастаім".

Ціну перемоги, як то прийнято, зібрали з переможених: за якихось кільканадцять місяцвв радянські агресори так порозважалися на захоплених територіях, що звільнили їх від десятків тисяч місцевих жителів (кого на смерть, кого в Сибір), а всіх інших від більшої частки рухомого і нерухомого майна. За що Червону Армію так і назвали "армія-асвабадітєльніца". Деякі досі її так називають, не дивлячись на те, що толком звільняти вона вміла лише тоді, коли воював замість неї хтось інший, бо лише власними силами комісарські загарбники так і не зуміли толком звільнити навіть малесеньку Фінляндію. Зате якщо вже якусь територію вдавалося загарбати, то звільняли від матеріальних цінностей і людських ресурсів її комісари так, що ніяким нацистам не снилося. Недаремно, коли через рік і дев'ять місяців одні переможці посварилися з другими, і другі звільнили ту ж саму територію від перших, місцеве населення зустрічало солдатів Вермахта з квітами і вітаннями.

Отаке. Всіх, хто хвалиться дєдоваєвалой, котрий пройшов війну "від первого до послєднього дня", вітаю з тим, що ваші діди пішли служити в армію агресорів і окупантів. Слава! (Чи то "любо" треба кричати, забув.... а, нє, згадав, "зародінузасталіна", во!)

Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/141376.html
baker

Блаґодєтєлі наші, цивілізатори і хоругвоносці

В процитованому вчора пості натрапив на ще один, чи не найбільш разючий, приклад того, чим народ "росіяни" (as in ті, хто ідентифікує себе як жителі і хоч десь в чомусь патрійоти Росії, етнічна компонента тут діло десяте, буть воно хоч Голопупенко, хоч Ґроссетухесзон) викликають у більшості ближніх і дальних сусідів алергічну реакцію a.k.a. русофобію (хоча я вже якось згадував, що термін "мізорусія" тут більш доречний). Моя співрозмовниця на тезу, що Російська імперія завжди хотіла розширюватися, зауважила, що воно, звичайно, так, але, зате, цитую, "...и Украину освободила от поляков и древние земли тюрков на Востоке ей подарила."
І це ще з кращих представників, не побоюся цього слова, позитивна і непогана людина, принаймні, в ролі соцмережеюзера. І сказала не зі зла, цілком щиро. Так що, хто не знав, НАРОД, ВОНИ СПРАВДІ ТАК ДУМАЮТЬ! Анекдот про "а нас то за шо" за поребриком -- не анекдот, а чесне екзистенційне запитання.

Словом, хто в Україні ще не хоче в НАТО і військових баз хоч американців, хоч дойчен зольдаттен, хоч рептилоїдів з бластерами вздовж східного кордона, той сам собі слуга народу :( Будемо самокритичними, ми дурні і самі поки що не годні. Але, якщо будемо чемні, то, можливо, Захід нам, все таки, допоможе.

Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/141265.html
baker

(no subject)

Прекрасний діалог у Хуана Ґанді, особливо ось цей комент.

TL/DR; В пості цитата когось з класиків про те, що основні негативні аспекти сталінського режиму не Сталіном привнесені, що це все риси, притаманні саме народу, який весь час такий був, а Сталін дав тому яскраво проявитися. В коментах майже всі очевидно погоджуються, але є ну пара дуже характерних антикритиків. Особливо характерний ось цей комент. Стара пісня: народ хароший, начальство погане, але то все зовнішні супостати, словом, анґлічанка ґадіт. І головне ж, холєра, практично всі, більше ніж дев'ять з десяти, жителів РФ так і думають. Що нинішніх жителів, що давніших, судячи з того, чого нас вчить історія, і що нам показує література. Особливо показова в цьому плані жовта література: вона максимально оголяє посконну глибину народної підсвідомості. Так от, де цю посконну літературу не копни, всюди серед своїх будуть якісь протагоністи, якісь антагоністи, але найгірші поганюки і вражини -- обов'язково чужинці, які всі лише тим і зайняті, що зазіхають на "матушку Рассію", і все погане лише від них, а якби не вони, то ми би, ух! Такий "ух", що весь світ був би наш! (І хоч би хтось в такому підході протиріччя побачив.) В результаті, свої протагоністи з антагоністами рано чи піно миряться і успішно йдуть громити чужинців-супостатів, і настає усім щастя.

Воно, звичайно, ми всі любимо шукати зовнішні причини власних проблем, але тут воно якось ну аж навіть надмірно. Воістину, єдина об'єднуюча національна ідея в тамтешньому менталітеті -- це ксенофобія, особливо антизахідний її варіант. Тоді як насправді все набагато простіше. Про те, як все там влаштовано, ще двадцять з гаком років тому заспівав Вєня Д'ркін. Він співав російською, але видно, що сам не геть москаль, бо там такого рівня рефлексії, як в пісні ХіҐ нема і не було.

Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/141027.html
baker

Голос жінки, колись давно на Заході

Не весь кліп, лише трошки, ну, ви почуєте. Янечкова потім то, мабуть, гарніше заспівала, просто хотілося оригінал. Тим більше, якщо вже не студійний варіант на фоні Клавдії Кардінале, то краще най буде виконання в шумній кімнаті з фортеп'яном, ніж під оркестр зі сцени.



Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/140775.html
baker

Музикою навіяло (з несподіваною зміною теми)

Ну, якщо бути чесним, то не музикою, а розмовами з далеком родичем про мотивації і всяку іншу динаміку політичної грамотності українців. Донавіяла нинішня анімація Філа про проектування ідеального лідера. Я про популярний серед моїх земляків хід думок "той був поганий, наступний поганий, нинішній поганий, значить всякий варіант поганий! (далі потік песимізму з грубо прихованою складовою, що 'значить, я не винен')" Ідея того, що варіанти бувають не однаково погані, багатьом, видно, недоступна. Власне, на цій ідеї весь нинішній український пиздець реванш з реакцією і тримаються. До цього часу кожен другий представник наріду, чуючи критику нинішньої зеленої плісняви при владі, реагує безумовним рефлексом: "порохобот! твій любимий Порошенко такийсякий! свинарчукліпецкаяфабрікакарупція!" Ті ж представники наріду, які вже трохи бачать, що щось не зовсім то зараз стається, можуть ще зауважити, що "ми хотьпоржалі хоч спробували". Обов'язково зі збереженням коннотації "ми все одно не винні." Нічому ніхто не навчився....

далі несподівана зміна теми,.. теж, в принципі, навіяна іншим постом у Бігдана)

В розмірковуванні про те, як ми толком нічому не вчимося, я з'їхав думками в ... антропоніміку. В більшості мов, принаймні, нинішніх європейських, основним механізмом творення прізвищ, який пояснює абсолютну більшість варіантів, є перехід патроніма в родове ім'я. Де, правда, в ролі нома патера, себто, імені батька, виступає не лише його де факто ім'я, а і те, як його називають навколо в селі чи містечку. Тобто, це може бути і власне ім'я (як в Джонсон/Янсен/Іваничук/Іванов), і якась визначна ознака (Ред/Руж/Руденко/Рижов), і звідки людина родом (Хайлендер/Монтан/Гураль/Гуцул), і ще багато чого. Чи не найчастіше -- професія або посада. Тому найпопулярнішим прізвищем більшості культур і є всякі Сміти, Феррери, Коваленки і Кузнєцови. А от з того, які саме професії і посади є популярними в різних культурах, можна робити всякі цікаві висновки і екстраполяції. Подивимося на прізвища в Україні:
З ковалями і їх похідними все ясно. Дуже конкретна людина у, вважай, будь якому селі.
Всяких інших "стандартних" професій теж немало: Теслюки з Столярчуками і Шевченки з Чоботаренками, Мельничуки, Швеці, Бондаруки, Гончаренки, Стельмахи, Скрипники... Всяке ремесло породило відповідні прізвища. Навіть прізвище "Береза" іде від професії, якщо не знали. (Тому берез і берізок на порядок більше, ніж похідних від інших дерев, бо всі інші -- просто прізвиська або дохристиянські імена, а береза -- то така робота, хай і не обов'язково постійна)
Все ясно і з усякими військовими прізвищами: москальчуки, солдатченки, жовнірчуки, гармаші, стрільці. Особливо дві перші основи популярні, у світлі того, як виглядала московитська армія.
Ще цілий плас пізвищ означеного класу походить від культових моментів: поповичі, ксьонженки, паламарчуки, дяченки, плебани. Теж все ясно.
Від "голова" чи "староста" прізвищ достатньо, бо таки поважна ж людина. Якщо в мене тато голова або староста, то я дуже можливо буду писатися як "Головачук" або "Старостенко"

А знаєте, від якої, здавалося би, дуже навіть поширеної професії серед лексичної бази українських прізвищ нема? Ну, майже нема? Учителя ! Кілька носіїв прізвищ "учитель" і "учителів" можна знайти, але то така дрібка, що ніякої статистики не робить. (Плюс, маю підозру, що то не українське прізвище, а єврейське, але до них ще вернуся) Хоча, здавалося б! Чи то не було у нас учителів, чи у них не було дітей, чи ми їх так не поважали, що діти не хтіли писатися вчительськими дітьми? Як би там не було, не любит наш нарід си вчити, ох не любит!

Правда можна трохи тішитися, що в інших європейських мовах слідів учительських професій серед прізвищ теж дуже мало. Може, не лише наш нарід не хоче вчитися, а і інші так само? А знаєте, якою мовою тих прізвищ трохи є? Не надто багато, але уже хоч трохи помітно? Тою мовою, де воно "Лерер"! Причому, якщо поритися, то це не німецькою виходить. Бо он, в Україні, кілька лерерів теж досі є. А найбільше, в перерахунку на населення, Лерерів різного типу, ви правильно вгадали, в Ізраїлі. Мислю я, що дуже і дуже не випадково так виходить. А нам дуже би варто було їм пробувати наслідувати. Нам і вчителі, і леререри дуже не зашкодять. Аби лиш ми захотіли і зуміли навчитися...

Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/140340.html
baker

діапазон (Badinerie)

Не знаю, що про цю співачку думають її земляки. Може, думають всяке неоднозначне, як я у нас про, ну, наприклад, Ірину Білик або когось такого. Цей пост -- чисте імхо. Просто, я теж сподіваюся, що Bach was smiling when he wrote this little song.



Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/140209.html
baker

нагадування

Вчора дзвонив додому з "передка" Влад, шваґро. Каже, останніми днями сєпарня з кацапами геть знавісніли, постійні обстріли. Тому ти, юзернейме*, коли черговий раз думатимеш , як у тебе все в житті погано, не скаржся нікому, а згадай, що все могло би бути набагато гірше, якби не ті, хто тримає над нами мирне небо. Краще допоможи їм. Чим можеш. Бо їм важко, особливо зараз, зі зрадниками і запроданцями при владі і затохотьпоржомною зеленобільшістю в народі.

*Якщо ти, юзернейме, сам, сьогодні чи раніше, захищав нас від московсьих загарбників, то низький тобі уклін: цей пост не для тебе і таких як ти, а для таких, як я.

Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/139886.html
baker

Голос жінки: коли його не чути

Минулого тижня мій начальник звільнився з роботи (тут уже основні бонуси вибрав , а там стартап з потенційним серйозним виграшем), то в дусі часу влаштували Zoom-прощання. Година неструктурованого але професійного смолл-тока в стилі "Чувак, ти весь такий класний, це були хороші три роки" або "А ти там будеш чим займатися?", плюс купа спогадів про спільне минуле: "А пам'ятаєш, як пару років тому ми їздили до клієнта, як вони всяку фігню хотіли, а ми ледве вивернулися" або "а як ми лажанулися з таким то проектом, ти потім на коліні за ніч альтернативний прототип клепав.... так не повіриш, він досі в продашені" і т. п. Чоловік сорок під'єдналося, з них мінімум четвертина жінок. А то і третина, причому, навіть не лише індуски і китаянки, хоча їх більшість.... (серед чоловіків, в принципі, теж :).) І от що цікаво: за всю годину запитань, коментарів, спогадів і травління байок про корпоративне минуле жодна з присутніх жінок нічого не розказала. Один раз щось почала говорити, але як то часом буває на великих телеконференціях, починає говорити одночасно кілька людей, потім вибирають почерговість: Їй, навіть, здається, сказали щось типу "go ahead", на що вона відповіла, що ні, "you go first", і так до неї черга і не дійшла. Лише в кінці, коли всі по черзі прощалися і бажали хорошого майбутнього, кілька жінок сказали чергові побажання, але ніякого індивідуального, такого, що запам'ятався би, вкладу в де факто team building розмову, жодна з жінок не зробила. Самі лише чоловіки, хоча, звичайно, далеко не всі чоловіки, але понад десяток учасників бесіди запам'яталося. Отаке життєве спостереження.

1. Упереджене око побачить в цьому сексизм і недружелюбну обстановку для жінок в STEM (природничі науки/технології/інженерія/математика). Не дають слова, мовляв. Моя реакція: це погляд упереджений і, м'яко кажучи, немудрий.
2. Менш примітивне упереджене око побачить в цьому сліди тисячоліть пригнічення і затуркування. Воно, звичайно, ці тисячоліття були направду, десь приблизно з початку історії, але над причинно-наслідковістю цьому окові ще треба попрацювати.
3. Око, упереджене в інший бік, можливо, побачить підтвердження ідеям, що жінкам-програмістам просто нема що сказати. З таким оком толком і знатися не хочу, бо то ще більш невірно.
4. Цікаво, що побачать інші, допустім, менш упереджені очі? У мене є ідеї, але ж цікаво, які ще бувають ідеї і враження.

Одне дотичне зауваженя: якщо подумати, аналогічні спостереження у мене були і раніше в наукових і технологічно корпоративних ситуаціях. Хоч і з винятками, але тих винятків було мало, а спостережень трохи було, хай я лише зараз то в голові систематизую. А от в товаристві, де я виріс, з ухилом в лінгвістику з вкрапленнями медицини або, якщо STEM, то викладання, жіночі і чоловічі голоси було чути практично порівну. Отак от.

Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/139443.html